Про місто

Місцезнаходження міста

Битом - це місто на правах повіту, чисельністю близько 145 тис. жителів, розташоване у центрі Верхньосілезької агломерації. Маючи понад 760-річну історію, це одне з найстаріших міст Верхньої Сілезії. Воно займає площу 69,44 км², його сусідніми містами є Хожув, Пекари-Шльонські, Радзьонкув, Руда-Шльонська, Свентохловіце, Тарновські Гури, Забже та Зброславіце. Однією з найбільших переваг міста є його розташування - протягом століть Битом знаходився на стику основних комунікаційних шляхів.

Сьогодні містом проходить автомагістраль А1 (на вул. Стжельцув Битомскіх є транспортна розв’язка) та національні автомобільні дороги: DK 11, DK 78, DK 79, DK 88, DK 94. Завдяки цьому Битом має добре сполучення з найбільшими містами Польщі - Катовіце, Познань, Вроцлав, Краків, Варшава та Ополе. Крім того, битомська окружна дорога (просп. Яна Новака-Єзьоранського) дає змогу скоротити час проїзду через місто, а також є зручним сполученням з містами Забже, Ґлівіце та Пекари-Шльонські. Через Битом також проходить Вугільна магістраль, що з'єднує Сілезію зі Східною Померанією (Помор'ям), а також залізничні лінії, завдяки яким Битом має сполучення з Краковом, Познанню, Вроцлавом, Бидгощем та Трімістом.

Історія міста

Битом - місто із середньовічним походженням і багатою історією. Завдяки своєму розташуванню воно відіграло важливу роль в історії. Будучи містом на кордоні двох потужних династій - Ягеллонів і Габсбургів, а пізніше прикордонним містом між Польською Республікою та Веймарською Республікою, воно стало свідком багатьох важливих і переломних подій в історії Верхньої Сілезії та Польщі. Сьогодні в місті на кожному кроці можна зауважити поєднання історії та сучасності. З одного боку, можна прогулятися вулицями, розміченими ще в Середньовіччі, відвідати історичні місця, пов’язані з історією міста Битом, а з іншого - спостерігати мінливий образ міста, який орієнтується на сучасність.

Початки історії Битома сягають до XII століття. Заснування міста за магдебурзьким правом датується 1254 роком, коли князь Владислав I Опольсько-Ратиборський надав Битому міські права.

На рубежі ХІІІ-ХІV століть, за правління князя Казимира ІІ Битомського був часом розквіту міста - воно було оточене оборонними мурами, було споруджено замок, а в 1299 році до Битома прибули лицарі ордену Святого Гробу Господнього з Мєхова. У середині 15 століття Битом став прикордонним містом між Польщею та Чехією. У той час у місто відвідували не лише такі видатні особистості, як король Казимир IV Ягеллончик, найвідоміший літописець Ян Длуґош чи останній великий магістр Тевтонського ордену Альбрехт Гогенцоллерн. Тут також велися важливі переговори, які мали вплив на події в Центрально-Східній Європі.

У XVI i XVII століттях Битомом спочатку правила династія Пястів, потім - Гогенцоллернів, а з 1623 року Битомську землю на основі феодального права отримав від імператора Лазар I старший Генкель фон Доннерсмарк. Отримання Доннерсмарками влади над Битомом та навколишніми землями мало велике значення для міста. На той час Битом переживав повторний розквіт. У той час було відкрито багатство Битомської землі - поклади кам’яного вугілля та цинкових і свинцевих руд.

В XVIII столітті Битом та багато інших сілезьких міст перейшли під панування іншої держави - місто опинилося в межах прусських кордонів. Завдяки видобуткові кам'яного вугілля, а також цинкових і свинцевих руд Битом в XIX столітті став одним з найбагатших міських і промислових центрів у Верхній Сілезії, що динамічно розвивався. Цинкові рудники та кам’яновугільні шахти, а також виплавка цинку та заліза приносили власникам шахт великі доходи й впливали на економічний розвиток Битома. Збільшилося теж населення - з 1700 осіб у 1800 році до 51 тис. жителів у 1900 р.

На початку XX століття Битом був одним з найбільш економічно розвинених міст Верхньої Сілезії. Своїм подальшим розвитком місто завдячило не лише видобуваній тут корисним копалинам, що вплинуло на промисловий характер міста, а й Ґеорґу Брюнінґу, якого Міська рада Битома одноголосно обрала першим бурмістром міста. Брюнінг був не лише одним із бурмістрів сілезьких міст, що найдовше займав цю посаду, але який змінив обличчя Битома на межі XIX i XX століть. За його правління були побудовані, зокрема будівля Сілезької опери, сецесійна будівля Реального училища (нині Загальноосвітній ліцей № 4), будівля Королівського інституту гігієни (нині резиденція Санепідемстанції), старі казарми (нинішнє місцезнаходження Міської ради на вул. Смолєня), очисні споруди (на вул. Лаґєвніцкій).

Інтенсивний розвиток міста зупинила на короткий час Перша світова війна та події, що наступили після неї у Верхній Сілезії та в самому місті Битом. Три Сілезькі повстання в 1919-1920-1921 роках призвели до змін на політичній карті Верхньої Сілезії. Дуже важливу роль у цих подіях відіграв Битом, де 12 лютого 1920 р. розпочав свою діяльність Польський комісаріат у питаннях плебісциту. Його резиденцією був придбаний польською владою готель „Ломніц”, а Польським плебісцитним комісаром був призначений Войцєх Корфанти.

У результаті поділу Верхньої Сілезії Битом залишився в межах Німеччини. У міжвоєнний період (до 1939 р.) місто продовжувало розвиватися, як в економічному, так і в культурному плані. У той час була запущена в роботу Шомберцька теплоелектростанція, створені Міська бібліотека та Верхньосілезький національний музей - на цьому місці сьогодні розташований Верхньосілезький музей. В 1927 році до складу Битома увійшла сільськогосподарська комуна Розбарк.

Ще однією переломною датою в історії міста став 1945 рік і зміна кордонів, згідно з домовленостями «великої трійки» в Тегерані та Ялті. Згідно з ними Верхня Сілезія, а разом з нею і місто Битом, увійшли до складу Польщі. З приходом Червоної Армії жителі Битома та сусідньої місцевості Меховіце зазнали неймовірного терору та пограбування. Під час бойових дій постраждало не лише мирне населення, а й історична архітектура в центрі міста. 25 - 27 січня 1945 року від рук радянських військових загинуло понад 380 мешканців Меховіце - цю подію сьогодні називають Меховицькою трагедією.

У повоєнному Битомі значні адміністративні зміни відбулися вже в 1951 році. Тоді був ліквідований Битомський повіт, а до складу міста Битом увійшли: Бобрек, Карб, Лагевники, Меховіце та Шомберки. Таким чином, до складу Битома були включені промислово розвинені райони з металургійними підприємствами, шахтами, електростанціями та іншими промисловими підприємствами. Наступні зміни на адміністративній карті міста Битом відбулися в 1975 році.

Місцевість Столяжовіце повернулися до Битома, як район міста, під час чергової адміністративної реформи. Того ж року місцевості Суха-Ґура, Ґурники та Радзьонкув також були включені до Битома. У період адміністративних змін у другій половині XX століття місто досягло найбільшого кількості населення в своїй історії - у 1970 році в Битомі було 187 тис. мешканців, а після адміністративної реформи 1975 р. і приєднання Радзьонкова до Битома кількість мешканців досягла близько 235 тисяч.

Наступні важливі зміни в Битомі відбулися після трансформації політичної системи Польщі в 1989 році. Особливо вони вплинули на економіку Битома, де до середини 1990-х років у місті домінувала важка промисловість. Структурна перебудова гірничо-металургійної промисловості безповоротно закрила ще одну главу в історії Битома. Було закрито 6 шахт і 2 металургійні підприємства. Наразі в місті діє лише одна кам’яновугільна шахта «Бобрек-Пекари».

На переломі XX i XXI століть місто починає змінювати своє обличчя. У місті є багато культурних центрів і спортивних об'єктів. Серед них: Сілезький оперний театр, Театр «Розбарк», Верхньосілезький музей і Центр сучасного мистецтва „Kronika”, а також ковзанка, тенісні корти, поле для гольфу, гірськолижний схил та басейни. На території колишньої шахти «Розбарк» споруджується Центр скелелазіння та силових видів спорту. У постіндустріальних зонах з’являються нові підприємства, а в Катовіцькій спеціальній економічній зоні з’являються нові інвестори. У місті розширюється готельна база, створюються нові підприємства сфери обслуговування, компанії нових технологій та торгові центри.

Символіка міста

Герб міста

Герб міста Битом був створений в XIII столітті, а його походження пов’язують з князем Владиславом I Опольсько-Ратиборським, який заснував місто Битом за Магдебурзьким правом у 1254 році. Надання місту юридичної самостійності було пов’язано із утворенням Міської ради, документи якої могли скріплятись печаттю з гербом міста.

Встановлення герба міста Битом, який використовується до сьогоднішнього дня, відбулося лише у другій половині XIX століття. Тоді радник та історик Симон Мах вніс до Міської ради пропозицію змінити герб із зображенням орла П'ястів на зображення з печаті міських присяжних. Міська рада погодила заяву. Кольори, введені Доплером на гербі міста, показують чорний силует шахтаря з киркою на срібному фоні та золотого піворла на блакитному фоні.

Герб та прапор міста Битом, що використовуються в даний час, визначені в постанові № XVII/255/03 Міської ради Битома від 17 грудня 2003 року “Про прийняття Статуту міста Битом”.

Герб міста являє собою щит, розділений по вертикалі на два поля:

у правому, білому полі зображена чорна стіна вугілля, від якої шахтар в чорному одязі робочим кайлом відбиває грудку вугілля;

у лівому, синьому полі зображена половина золотого п'ястівського орла з чотирма значно довшими перами.

Прапор міста Битом

Кольори міста - це прямокутник, що складається з п’яти горизонтальних жовтих і синіх смуг, що чергуються. На середній широкій смузі зображений герб міста Битом.

Битом - стстистичні дані

Місто Битом займає площу 69,44 км², його сусідніми містами є Хожув, Пекари-Шльонські, Радзьонкув, Руда-Шльонська, Свентохловіце, Тарновські Гури, Забже та Зброславіце.

Місто розташоване на Сілезькій височині на середній висоті 280-290 м над р. м., хоча в районі заповідника Сегет досягає висоти 346 м над р. м. Саме тут знаходиться Сребрна-Ґура - занесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО разом із Копальнею свинцевих, срібних та цинкових руд, а також системою управління підземними водами в місті Тарновські Гури.

Аж 24% площі міста Битом займають зелені насадження, в т. ч. історичні ділянки - Міський парк ім. Францішка Кахля, історичний парк Фазанєц у районі міста Шомберки та Народний парк у районі міста Меховіце, а також ліси Меховицька Остоя Лєсьна, Природний заповідник Сегет, Жаб’є Доли та Сухогурський скельний лабіринт.

У місті функціонує 41 дитячий садок, 29 початкових шкіл, 7 загальноосвітніх ліцеїв, 14 професійно-технічних навчальних закладів, 4 післяліцейні школи та 2 вищі навчальні заклади. Місто славиться доброю охороною здоров’я - тут є 3 великі лікарні, 55 спеціалізованих клінік та 39 медичних кабінетів.

У розвитку культури, в широкому розумінні цього слова, в Битомі задіяні 5 установ, а саме: 3 міські установи - Битомський центр культури, Театр «Розбарк», Міська публічна бібліотека та 2 воєводські - Сілезький оперний театр та Верхньосілезький музей.

Битом - це також красива архітектура - реєстр історичних пам’яток включає 82 пам’ятки, зокрема, палац родини Тіле-Вінклер з прекрасним парком, Шомберцька теплоелектростанція, кладовище Mater Dolorosa, водонапірна вежа, костели та житлові будинки.

Місто Битом має чудову спортивну базу - 4 спортивні зали, поле для гольфу, 9 критих та 13 відкритих тенісних кортів, штучна ковзанка, 2 закриті та 1 відкритий басейни, стадіони та спортивні комплекси, 2 скейт-парки та 4 спортивні тири.

Спорт

Битом - це місто, в історії якого золотими літерами вписані численні перемоги битомських спортсменів. В історії міста багато успіхів, зокрема в таких видах, як дзюдо, хокей, теніс, настільний теніс, футбол, карате, а також останні успіхи - на боксерському рингу чи на легкоатлетичних трасах.

У Битомі діє понад 60 спортивних клубів і товариств, а також спортивні клуби для учнів. Є тут сучасний Спортивний зал „Na Skarpie”, Комплекс спортивних майданчиків „Torkacik”, а також два спортивні комплекси «Мій стадіон Orlik 2012», критий та відкритий басейни, крита та сезонна ковзанка, стадіони, тенісні корти, поле для гольфу та цілорічний гірськолижний схил в Битомі - Суха-Гура. У 2021 році введено в експлуатацію сучасний комплекс з ковзанкою на 1500 глядачів вартістю приблизно 40 мільйонів PLN.

Битом - це також місто різних спортивних заходів. Зокрема, тут проводиться Битомський півмарафон, Боксерський меморіал ім. Лешека Блажинського, чемпіонати з плавання, матчі з хокею, волейбольні, баскетбольні та футбольні турніри, а навіть такі важливі події, як Чемпіонат Польщі з тенісу.

Культура

Битом приваблює любителів культури з регіону, Польщі, а навіть гостей з-за кордону. У розвитку культури, в широкому розумінні цього слова, в Битомі діють 5 установ, а саме: 3 міські установи - Битомський центр культури, Театр «Розбарк», Міська публічна бібліотека та 2 воєводські - Сілезький оперний театр та Верхньосілезький музей.

Однією з найколоритніших культурних подій у Битомі є фестиваль «Dziwnie Fajne” (“Дивовижно круто” з Міжгалактичним зльотом Супергероїв на чолі. Меломани також мають своє свято в місті - це Фестиваль ім. Ґжеґожа Ґервази Ґорчицького - захід для любителів музики бароко.

Місто Битом - це також кузня талантів, а притулком для них є Сілезький оперний театр. Адам Дідур, який мав потужний і дуже низький бас, вважається отцем Сілезької опери. Саме на його честь сорок один рік тому було організовано перший Конкурс оперних співаків - донині до Битома приїжджають, щоб взяти участь у конкурсі найкращі молоді співаки з Польщі та з-за кордону.

Для любителів танцю проводиться Фестиваль «Rozbark in Motion». Захід, організований Театром «Розбарк», знову проводиться після певної перерви. Під час фестивалю виступають найважливіші колективи сучасного танцю, такі як ізраїльська група «Kamea Dance Company» або відзначений міжнародними нагородами португальський балет Quorum Ballet.

Важливою культурно-історичною подією в Битомі є Реконструкція битви за Меховіце, в якій беруть участь кілька десятків реконструкційних груп та чудові актори, використовується військова техніка часів Другої світової війни. Таким чином віддається шана загиблим воїнам та жителям, які брали участь у боях за Меховіце у січні 1945 року.

Дуже популярними є щорічні Дні міста Битома. Це найбільший захід на відкритому повітрі в місті. Репертуар визначають самі мешканці Битома шляхом онлайн-голосування за артистів, яких вони хотіли б побачити і почути на сцені.

Туризм

Природний заповідник Сегет та Срібна Гора

У Польщі є лише 16 об’єктів, які внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, які вимагають спеціальної охорони, оскільки є надбанням людства. Один із таких об’єктів знаходиться у містах Битом та Тарновські Гури.

Копальня свинцевої, срібної та цинкової руди в місті Тарновські Гури - це об’єкт, який включає підземну копальню разом з тунелями, шахтними стовбурами, галереями та системою управління підземними водами. На поверхні збереглася паронасосна станція ХІХ ст., що свідчить про безперервне відведення води з шахти, що тривало більше, ніж 300 років. Завдяки спеціальній системі відведену воду використовували для постачання міста питною водою та для промислових потреб. Внесення міста Тарновські Гури до списку ЮНЕСКО має також битомський акцент - запис до цього списку включає також утворений після закриття копальні ландшафт Срібної Гори та природний заповідник Сегет.

Частину Битома, що включена в список ЮНЕСКО, найкраще відвідувати під час пішої прогулянки або їзди на велосипеді. Відвідуючи заповідник Сегет, можна скористатися навчально-пізнавальною стежкою «Сегецький ліс» („Las Segiecki”). Вона проходить, зокрема, серед вздовж долини потоку, біля мальовничих лісових ставків і через оглядовий майданчик над колишнім кам'яним кар’єром «Бляхувка».

Природний заповідник Заповідник «Сегет» був створений у 1953 році з метою збереження фрагменту природного букового лісу колишнього Сегецького лісу. Основа цієї території складається з тріасових ракушкових вапняків, а також мергелистих доломітів і доломітів із вмістом металів. Флора заповідника складається з 15 видів дерев, 9 видів чагарників і 103 видів трав'яних рослин. Тут майже однорідне насадження бука з домішкою явора, ялини, сосни та берези.

Вузькоколійна залізниця

Маршрут цієї найстарішої в світі діючої вузькоколійки веде з Битома до міста Мястечко-Шльонське і має довжину 21 км. Протягом подорожі, що триває 70 хв., залізничний склад зупиняється на 10 станціях. У Битомі маршрут проходить, зокрема, біля Шомберцької теплоелектростанції, локомотивного депо в Карбє (де можна побачити історичні вузькоколійні паротяги та вагони, у тому числі оригінально обладнаний вагон-салон 1912 року) та колишній кам'яний кар’єр у Бляхувці. В місті Тарновські Гури - біля Історичної копальні срібла. Вузькоколійка - це об'єкт на Маршруті промислових пам'яток Сілезького воєводства. Розклад руху доступний на веб-сайті Верхньосілезької асоціації вузькоколійних залізниць: https://sgkw.eu/

Історичний трамвай № 38

Серединою вулиці Пекарської проходить найкоротша в Польщі, а може й у світі трамвайна лінія, довжиною лише 1350 метрів і на 5 зупинок. Вона була виконана в 1913 році. По ній іздить історичний вагон типу "N" 1949 року з дверима, що відкриваються вручну, і дерев'яними лавками. Під час руху можна чути симфонію скрипу та потріскування, характерну для старих трамваїв. Цим трамваєм роками керує один і той же водій. У ньому часом грають блюзмени. Квитки дійсні, як і на інших трамвайних лініях.

Зелені насадження

Жабє Доли - це назва природно-ландшафтного комплексу на кордоні з містами Хожув і Пекари-Шльонські. На площі понад 225 га, серед відвалів, насипів і вирв з колишніх шахт - результату промислової та гірничодобувної діяльності - створено ряд ставків та озер. У їх околицях гніздиться понад 70 видів птахів, у тому числі рідкісних та зникаючих видів, а також численні ссавці та земноводні.

Природний заповідник Сегет знаходиться між містами Битом і Тарновські Гури. Поверхня цієї території значно змінилась в результаті видобутку металевих руд. Це помітно у наявності численних вирв, які утворились з колишніх шахтних стовбурів. На території заповідника є три лісових комплекси, які представлені різним типом букового лісу. Південна частина заповідника вкрита теплолюбним буковим лісом. Дерева тут досягають віку 130-150 років, а в його підліску зустрічаються: конвалія звичайна, барвінок звичайний, копитняк звичайний, перлівка поникла, яглиця звичайна та лісова фіалка. У північній частині заповідника є буковий ліс типу “кисла бучина”, дерева якого досягають віку 150 років. У його біднішому підліску росте: ожика волосиста, чорниця та авінелла звивиста. Іншу частину заповідника займає родючий карпатський буковий ліс.

Кам'яний кар'єр Бляхувка - ділянка кар'єру “Бляхувка” згідно документації має площу 6 га і знаходиться в безпосередній близькості від заповідника Сегет.В результаті багатовікової гірничодобувної діяльності територія ділянки кар'єру “Бляхувка” значно трансформувалася, а ефектами є: розсипи, відкриті виробки, підземні рудничні галереї, тунелі та стовбури, в яких проживає 10 видів кажанів, що перебувають під суворою охороною: кажан пізній, нічниця Брандта, нічниця водяна, нічниця вусата, нічниця війчаста, нічниця Бехштейна, нічниця триколірна, вухань бурий, вухань сірий і нічниця велика. Підраховано, що вся популяція складається з кількох сотень особин, які перебувають у підземеллях також влітку. Крім кажанів в підземних галереях і на виході з них виявлено також цікаві безхребетні (павукоподібні, комахи), рослини (мохоподібні та папороті) та гриби. Ця територія охороняється в рамках системи NATURA 2000.

Сухогурський скельний лабіринт - Залишками після видобутку металевих руд є глибокі долини, круті хребти з виходами доломітів і численні ущелини, кургани, насипи і пагорби з крутими схилами, які в поєднанні з видовим різноманіттям рослинного світу становлять основу біорізноманіття території. До початку XX століття діяв кар'єр для видобутку лімоніту та доломіту, що сприяло створенню цікавого різноманітного рельєфу території.

Завдяки природній сукцесії та насадженням, здійсненим у 1860-х роках, на території комплексу присутні різноманітні види дерев з перевагою листяних дерев, представлених: звичайним та польовим кленом, явором, грабом, ясеном звичайним, березою повислою, буком звичайним, липою дрібнолистяною, робінією звичайною, американською вишнею та дубом червоним. До небагатьох хвойних порід належать: модрина європейська та сосна звичайна. На території природно-ландшафтного комплексу сформувалася цікава флора, є зокрема, екземпляри, що перебувають під охороною певних видів рослин. Територія своїм характером нагадує лабіринт, що відповідно відбилося в назві місцевості.

Меховицька Остоя Лєсьна - тут ростуть місцеві та екзотичні породи дерев. Долини, а також численні струмки додають краси цьому лісові, утворюючи в кількох місцях невеликі мальовничі ставки, порослі рослинністю. Водойми, луки та лісові галявини, що знаходяться на території природно-ландшафтного комплексу «Меховицька остоя лесьна», є середовищем проживання багатьох видів рослин і тварин, у тому числі тих, що перебувають під охороною. Також заслуговує на увагу наявність багатьох вікових екземплярів дерев, зокрема, таких екзотичних порід, як: ялиця одноколірна, тюльпанне дерево, багряник японський, тсуґа канадська, ялина сербська, туя.

Деякі з них є залишками зі старих паркових територій. Зустрічаються тут різні тварини, зокрема, косулі, кабани, лисиці, їжаки звичайні, куниці кам'яні, білки, кроти, гризуни, кажани та декілька видів птахів. Любителі активного відпочинку також можуть скористатися велодоріжками та пішохідними маршрутами.

Архітектура та історичні пам'ятники

Битом має середньовічне походження, але кінець XIX - початок XX століття залишив йому найкрасивішу архітектуру. Місто пережило тоді небувалий розквіт. Його називали в той час Малим Віднем. Багатство проявилося в кам'яницях і громадських будівлях. Можна тут побачити усі будівельні тенденції того періоду. Заслуговує на увагу в Битомі також архітектура в стилі модерн. На жаль, найменше слідів залишилось від доби Середньовіччя, хоча вона також представлена в архітектурі Битома. Іншим цікавим елементом міського простору Битома є постіндустріальні забудови, напр., масиви цегляних будинків для робітників (фамільоків) рубежу XIX i XX століть (Бобрек, Лагевники) або сучасний лофтовий стиль в колишньому приміщенні зберігання шахтових ламп (Bolko Loft).

Архітектура Битома є однією з найцікавіших та найбільш різноманітних у Польщі. У ній представлені всі стилі та напрямки в будівництві XIX та першої половини XX століття. Історизм, який є наслідуванням старих, минулих архітектурних форм, добрався до Битома в зрілому варіанті, базованому на наукових дослідженнях ХІХ століття. Тому значна частина будівель, запроектованих в стилях колишніх епох (неороманський стиль, неоготика, неоренесанс і т. д.), створювалась на основі певних канонів та готових шаблонів і зберігає стильову одноманітність.

Найцікавіші об'єкти історизму:

костел святого Яцека - в неороманському стилі
неоготичний костел Святої Трійці
неоготична будівля класичної гімназії, нині музична школа
неоготична будівля конвікту (інтернату), нині Польсько-японська академія комп'ютерних технологій
неоренесансна будівля Районного суду та її атріум з клуатрами і прозорим дахом
неоренесансні кам'яниці на вул. Судовій
неоренесансна вілла Kapsta
неоренесансна будівля Поштамту
необароковий костел Тіла Христового
неокласична будівля міського театру - нині Сілезький оперний театр
еклектична будівля повітового староства, нині Верхньосілезький музей.

Сецесія в архітектурі стала результатом спроб протистояти історизму, який переважав в кінці XIX століття. Здійснювався пошук нових форм будівлі, архітектурних деталей, а також елементів інтер'єру будівлі.

Найцікавіші об'єкти в стилі сецесії:

Будівля католицького реального училища в стилі сецесії, нині Загальноосвітній ліцей № 4
кам'яниці в стилі модерн на вул. Яінти 20, вул. Дворцова 22, вул. Яінти, 24, вул. Монюшка, 8,
будинок Початкової школи № 5 в стилі сецесії
вілла обер-бургомістра Брюнінга з фасадом, декорованим керамікою у стилі сецесії

Модернізм в архітектурі, позбавлений стилізації, підпорядкувавши форму будівлі її функції, дістався до Битома в своєму ранньому варіанті близько 1910 року, часто змішуючись з пізньою сецесією. Проте більшість модерністських будівель, особливо експресіоністичного та функціоналістичного характеру, було споруджено в 1920-1930-х роках, коли Битом, оточений з трьох боків польським кордоном, став своєрідною «виставковою вітриною Веймарської республіки».

Найцікавіші об'єкти модернізму:

модерністсько-експресіоністська будівля Комплексу економічних шкіл
модерністсько-експресіоністська будівля Президії поліції, нині Сілезький медичний університет
критий басейн в функціоналістичному стилі
головна будівля Верхньосілезького музею в функціоналістському стилі
будівля реальної гімназії в функціоналістсько-експресіоністському стилі, нині Загальноосвітній ліцей № 1
костел Воздвиження Святого Хреста у стилі конструктивізму.

Місто Битом, засноване на Магдебурзькому праві в 1254 році (за три роки до Кракова), зберіг середньовічне міське планування з ринковою площею в центрі міста та вулицями, що відходять від нього, які перетинаються з окружними вулицями, паралельними колишнім оборонним стінам. Тут варто шукати сліди 760-річної історії.

Протягом століть Ринкова площа була серцем міста. Сьогодні вона розширена й оточена будівлями ХІХ-ХХ століть, позбавлена ратуші і важко уявити, як вона виглядала за часів заснування Битома. Готичні підвали Дому Гориводів - це залишки середньовічних будинків при Ринковій площі.

Найстаріша будівля міста - готичний костел с Успіння Пресвятої Богородиці (Ринкова площа) - фактично є старішою, ніж засноване місто, адже його витоки сягають першої половини XIII століття. Від Ринкової площі костел відділяє огороджений сквер - колишнє кладовище - прикрашений виконаними з піщаника скульптурами ХІХ столітя.

У готичному просторі інтер’єру костелу увагу привертає бароковий вівтар із цінними розписами: Успіння Пресвятої Богородиці XVII століття роботи Франческо Курраді та Битомська Божа Матір початку XV століття. У південному нефі костелу варто звернути увагу на портрети битомських князів Казимежа та Болеслава XVII століття, а також на барокове розп’яття роботи відомого битомського скульптора Яна Сольського приблизно 1727 року. Під центральною частиною нефу знаходиться крипта - місце поховання родини Хенкель фон Доннерсмарк, що були власниками Битома протягом кількох століть.

Кляшторна площа - невелика, майже повністю забрукована і щільно забудована будинками різних епох, які, хоча й різні, чудово гармонують між собою, створюючи неповторну атмосферу цього місця. Францисканський костел святого Войцеха (пл. Кляшторна). Невдовзі після заснування міста, у другій половині XIII століття, князь Владислав Опольський, фінансував орденові францисканців будову у Битомі дерев’яного монастиря і костелу святого Миколая. У XV столітті було зведено вже мурований готичний костел (нині - пресвітерій), а наприкінці XVIII століття - неф і вежу, що надає будівлі теперішнього барокового вигляду.

Після розпуску орденів у Пруссії в 1810 році в храмі було влаштовано склад, який з 1833 по 1945 рік використовувався як євангельська церква. Після Другої світової війни костел повернувся до францисканців і отримав посилання на нового патрона - святого Войцеха. В скромному оформленні інтер’єра костелу увагу привертає головний вівтар, виготовлений сучасним художником і скульптором Людвіком Конажевським із Істебни.

Перлина стилю бароко - костел Святого Духа. Поза тодішніми міськими мурами, перед Краківською брамою, у 1299 році було споруджено дерев’яний костел та шпиталь Святого Духа. Його заснували члени ордену Святого Гробу Господнього з Мєхова з ініціативи князя Казимира Битомського. Сучасний мурований восьмикутний храм був побудований в першій половині XVIII століття. З цього періоду походить повне барокове оформлення інтер'єру костелу, включаючи два бічні вівтарі, амвон та головний вівтар, автором якого був Ян Сольський - видатний битомський скульптор тієї епохи. Нині костел належить до парафії Успіння Пресвятої Богородиці.

Грюнвальдська площа - це ймовірно місце, де раніше знаходився середньовічний замок династії битомських П'ястів, який був побудований наприкінці XIII століття в межах міських стін. Одним із слідів після нього є назва мальовничої вулиці Рицерска, що виходить з площі - колишнього короткого шляху для князівських гостей, що вів від Краківської брами вздовж оборонних мурів до замку.

Оборонні мури з битого доломітового каменю, які укріпляли кільканадцять башт, оточували Битом в останні роки XIII століття. На початку XIX століття непотрібні тоді укріплення були розібрані, залишилися лише невеликі ділянки, які використовувались, як підпірні мури відкосу старого міста. Ці фрагменти збереглися до наших днів на задніх стінах будинків на вулицях Катовицькій та Корфантеґо.

Постіндустріальна архітектура

Шомберцька теплоелектростанція (приватна власність) є однією з найкрасивіших, монументальних промислових будівель у Верхній Сілезії. Через характерну форму його називають собором промисловості. На вежі висотою в кілька десятків метрів знаходиться величезний циферблат, коротка стрілка якого має довжину - всього-на-всього! - 3 м.

Будівля Шомберцької теплоелектростанції була спроектована Ґеорґом і Емілем Зільманами з Берліна. Вона була відкрита у 1920 році. Корисна площа цього величезного комплексу будівель становить понад 36 тис. м², а кубатура - 322 тис. м³. Колишнє машинне відділення є найбільшим із приміщень теплоелектростанції. Об’єкт зарекомендував себе, як місце для проведення різноманітних культурних та спортивних заходів. Наразі відвідування внутрішньої частини об'єкту є неможливим.

Шахтний стовбур Кристина (приватна власність) - копер не діючої нині шахти Шомберкі. Силует цього незвичайного шахтного стовбура є одним із найхарактерніших елементів панорами Битома. 57-метрова вежа стовбура Кристина неіснуючої нині вугільної шахти Шомберкі, яка домінує в ландшафті південної частини міста, була споруджена в 1928 році. Це була перша баштова вежа у Верхній Сілезії з електричними підйомними машинами, встановленими у її верхній частині. Її модерністський фасад, облицьований червоним клінкером, нагадує гігантський молот.

Територія після колишньої кам'яновугільної шахти “Розбарк” - В оновленому будинку нарядного залу колишньої кам'яновугільної шахти “Розбарк” в даний час діє Битомський театр танцю та руху “Розбарк”. Неподалік, у будівлях котельні та машинного відділення колишньої шахти “Розбарк”, незабаром почне діяти Центр скелелазіння та силових видів спорту. Шахта “Розбарк” розпочала видобуток вугілля в 1877 році і закінчила в 2004 році. Її власником спочатку був Отто Фрідлендер, капіталіст з Битома, а згодом - компанія спадкоємців Ґеорґа фон Гіше. За часів компанії, на рубежі XIX i XX століть, було побудовано кілька будівель, які збереглися до наших днів.

Це будинок нарядного залу шахти 1911 р., котельня 1915 р. та сусіднє з нею машинне відділення шахтного стовбура “Боньчик” 1907 р. Ці три будівлі разом із характерною підпірною стіною внесені у 2007 р. до реєстру історичних пам’яток Сілезького воєводства. Безсумнівно, найціннішим в архітектурному плані є нарядний зал, спроектований Емілем і Ґеорґом Зільманами з Шарлоттенбурга - району Берліна.Його хвилеподібний дах накриває актову кімнату, де, зокрема, знімались сцени з фільму Казімєжа Куца «Перлина в короні». Також архітектурно цікавим є будинок машинного відділення шахтного стовбура “Боньчик” із клінкерної цегли, з п’ятьма великими, різко склепінчастими віконними отворами.